Золото піді мною, над головою золото.
Входжу у місячне коло, в напнуте над морем шатро.
Світло твоє, мов горе, придушує голос,
світло лягає на груди бетонною брилою зло.

Налягаю на промені, на мінливі весла.
Розхитую волокнисте місиво, темні набухлі дріжджі.
Смійся, серце! Ти ж бачиш, як мені весело
з-під неслухняних ніжок виштовхувати доріжку.

В мене є сонце, і воно не дасть мені
вколисатися в зашморгу, мов ідеальний маятник.
Возлюби ці миті зі мною на мілині.
Ми помрем не в Парижі і не на війні.

Тож відмірюймо і вдихаймо, я і ти.

Advertisements