оце, напевно, і є мужність:
продовжувати писати навіть тоді,
коли вже нема чого сказати.
коли все, що тобі залишається –
це самоповтор або цитування світової класики.
коли в грубій торбі з фокусами та кальками
не лишилось жодного, котрий
ввів би тебе в оману.
забив у серце, мов у бубон.
змусив зажевріти
згасаючою пожежею сапфо.

між мужністю та глупством,
здається, ще стільки простору
для твого пульсуючого прапорця.

бачиш межу?

в путівнику ця no man’s land означена
жирними чорними буквами:
могила невідомого поета.
|| оксана максимчук

Advertisements