Tags

, ,

“«Ксеніям» була притаманна особлива атмосфера відкритого навсібіч простору Традиції, лет невагомого погляду над архіпелагами культур, те, що я в цілковито ексклюзивному застосуванні до віршів Максимчук сам для себе назвав Внутрішньою Елладою. Незбагненним чином ця україномовна Внутрішня Еллада корелювала з німецькомовною Елладою Гельдерліна, з великим часом героїв, філософів і першопоетів, які вміли висловлювати речі – і дивовижні речі також.

Як виявилося, це одна з найхарактерніших ознак поетичного письма Максимчук загалом: залишаючись наскрізь модерним, воно випромінює світло Традиції, однак не в банальному розумінні передання звичних, завчених сюжетів та штивних ритуальних поз; письмо цієї поетеси завжди нерозривно пов’язане з першочасом, емануючи з першоджерел поетичного мовлення (яке там, у глибинах, одночасно виявляється мовленням сакральним). Читаючи вірші Оксани Максимчук, ми сповна опиняємось у безповоротному полоні живого міфу […повністю тут…]

А втім, «Лови», нова збірка поетеси, є переконливим свідченням присутності у її Внутрішній Елладі численних різновидів чужинського письма – від Набокова з його метеликами до Рільке з його речами («Нарікання»). Органічна єдність текстури книги тримається на особливій інтонації, на голосі, що легко долає як культурні розбіжності між століттями, так і розриви в часі,  усуваючи сам відлік часу та виводячи на кін цілу процесію вгадуваних і напів- типів, характерів, жанрів мовлення, сповнених запаморочливо глибокими цитатами-відлуннями.”

Advertisements