Коштовності твої розм’якли, наче м’ясо.
У човнику дитячім маленька смерть лежить,
а течія несе, несе: ще мить –
й тебе торкнеться тінь твоя неясна.

Хтось є тут, хтось тут був до тебе, хто
майструє мовчки це життя для тебе.
Хтось креслить шостим пальцем ці потреби,
ретельно хукаючи в закіптявіле скло.

Це він йде військом паперових журавлів,
між нігтями наструнчує хребти, серця і дзьоби,
під крила дмухає. Хто ж час тобі оздобить,
як не дрібні мерці трудів його і днів?
  || оксана максимчук

Advertisements