У зіпсованому калейдоскопі
споглядати візерунки найцікавіше.
Вгадуючи втрачену симетрію,
добудовувати кути, окреслювати інші
невідомі досі фігури.
Рура крутиться, рура
в наших руках цілиться у джерела світла.

Осліпнути
не дозволить статут, встановлений спільним предком.
Вирушаючи у дорогу далеку,
ані друга, ні ворога не поведу за собою,
не відчую полегшення і не відчую болю,
прощаючись із тобою.
Вглядаючися у очі калейдоскопів,
розгортаю неспокій.

Біла
книга оголеними сторінками
каже мені про час,
що неначе камінь
до шиї утоплениці за мотузку припнутий – аби певніше –
я так довго дивилась в безодню, що не можу більше
вірити
в еліптичність лінії.

Між блакитних судинок
шиття обривається на долоні.
Кому ж це судно судилось?
У смарагдовій короні
Арґо одпливає без тебе.

Відсьогодні
ти спатимеш сам,
як і годиться злодію.
                                                            || оксана максимчук

Advertisements