Ти покликав мене на бенкет до сну незнайомця.
У найкращі одежі вдяглася, серпанок спустила
на волосся фіалкою вінчане. Мовте, світила,
хто цей острів прокляв, хто направив це сонце

в хворе люстро моє? Хто розсунув ці гори?
Ти за руку ведеш блідолику царівну заморську,
райську птаху, кармінний горішок, шовкову мімозу.
Ким мене проведеш ти за сонні кордони

цього царства глухого, чи знаєш, відважний мій враже?
В рідній кờрі красуні вітрило твоє недарма величають
нецнотливими іменами. Печальні
ваші подвиги, що божевільний сліпець вам розкаже.
      || оксана максимчук

Advertisements