ти не острів
та все ж
осібна від всіх
від усіх далека

наливаєш вина до глека
води до глека
розчиняєшся в сутінках

покривало
прилягає до тіла нещільно

щоб тривало
пробування поряд з тобою
хоча б з годину
скільки душі віддати:
четвертину, третину?

ти не острів
та все ж
у твоїх лісах яблуні розквітають
птиця невидима свище, риба грає
попід плесом спокійним

а на дні лежить спогад
до котрого не підпускаєш
нікого
|| оксана максимчук

Advertisements