(за новелою Андрія Содомори «Сніг падає»)

Пора кружляння крихітних сніжинок
найнебезпечніша. Прикраса кругла
старого світу падає в нікуди,
не розбиваючись, що й є причиною

запаморочень частих. На балконах
чекають черги скручені ялини.
Наповнено до половини
високі келихи із білим коником.

Так холодно. Пухнасті лапенята
старих казок, що їх під Рік Новий
оповідали, наділяють вихор
крихкого пуху світлим духом свята

знаходження старих спорохнявілих
дрібниць, що цінними колись були
нам, нашим дітям чи батькам. І ми
прямуємо в розкішні білі вілли,

де більше коридорів аніж вікон.
Бо світ продумано до половини.
Кружляють рівно крихітні сніжинки,
а за спиною тихо.
   || оксана максимчук

Advertisements