Tags

Кому постелено сьогодні тут, на ложі,
що і мені колись належало? Не схоже,
щоби розм’яклий оксамит ще зберігав
відбитки снів моїх. Чия нага нога
в сандалях, змащених сандалом, може
здійсняти танцю мого ритуал?

Я не мину сьогодні цього двору.
Тут і мені постелено. Потвору
минулого прогнати можна, але
вона колись повернеться і спалить
того, хто вслуханий у власну вечорову
тишінь, забув про все, зухвалий.

Омивши білі ступні біля призьби,
я мружу очі. Час невдячна призма.
Мій храм змінився. Тонкотілі жриці
втекли. Але імен моїх таблиці
ще здатні соком воскресіння бризнути
на душі тих, кому мій танець сниться
і буде снитися.
           || оксана максимчук

Advertisements