Маленька Ехо, невже
ти сьогодні закохана в мене?
Я не знала би, якби не те,
що крім тебе і десятка оленів
в цьому лісі ніхто не живе.

*

Бешкетлива Ехо, тобі
я лишаю відбиток тіла
в непорушній озерній воді.
Ти, напевно, цього хотіла,
посилаючи голос в мій бік.

*

Ревнива Ехо, ім’я,
що між губ твоїх, не віднімай.
Я в ліси ці прийшла здаля
і боюсь, що без нього в мій край
повернеться уже не я.

*

Божевільна покинута Ехо,
я залишу тебе, як і він.
Під зрадливу озерну поверхню
образ мій заховається. Втім,
забуватися завжди легко.
    || оксана максимчук

Advertisements